Хаммурапі (сем. Hammurapi, ?-1792-1750 до Р.Х) – вавілонський цар,  який підкорив всю Месопотамію (межиріччя річок Тигр і Євфрат, тобто територію сучасного Іраку) і Ассирію (стародавню державу, що займала у ті часи територію сучасних Сирії, Східної Туреччини та Західного Ірану), було створено визначну і, що дуже важливо, оприлюднену законодавчу систему – Кодекс Хаммурапі, нанесений клинописом на базальтові стовпи, встановлені в публічних місцях (один такий стовп було знайдено 1902 року французькими археологами на розкопках стародавнього міста Сузи поблизу сучасного міста Дизфуль в Західному Ірані). Кодекс складався з 282 статей, які були присвячені адміністративному, кримінальному, сімейному, трудовому, цивільному матеріальному і процесуальному праву. Кодекс Хаммурапі: закріпив поділ суспільства на три стани: мушкенуми (царські люди, тобто державні службовці), авілуми (вільні общинники), вардуми (раби); підтвердив непорушність приватної власності, можливість її вільного продажу та жорстку кримінальну відповідальність за посягання на власність; встановив рівень позичкового відсотку (одна п’ята частина позиченого в грошовій формі та одна третина позиченого в натуральній формі щорічно); узаконив орендні відносини та розмір орендної плати (одну третину середнього врожаю за користування полем, дві третини середнього врожаю за користування садом тощо); регламентував найману працю, її форми, строки (10-20 років) та мінімальний розмір грошової оплати; регламентував права покупців (захист прав споживачів); запровадив реєстрацію витрат і надходжень (бухгалтерський облік). Також цар Хаммурапі запровадив письмовий контроль державного управління, розподіл обов’язків та відповідальності в управлінні та виробництві. Все це значно пізніше отримало в історії менеджменту назву ІІ управлінської революції.