Амосов Микола Михайлович (1913-2002) – славетний український вчений (хірург і кібернетик), публіцист та письменник, доктор медичних наук, член-кореспон¬дент АМН СРСР (1961), член АН УРСР та НАНУ (1969), лауреат Ленінської премії (1961), Герой Соціалістичної Праці СРСР та Герой України.

Закінчив Архангельський медичний інститут (1939) і Всесоюзний заочний політехнічний інститут (1940), ветеран війни (протягом 1941-1945 років брав участь у Великій Вітчизняній війні як торакальний (легеневий) хірург фронтового військово-польового госпіталю), після демобілізації жив і працював у Києві, організатор і головний лікар клініки серцево-судинної хірургії київського НДІ туберкульозу та легеневої хірургії (1952-1968), організатор і завідувач кафедрою легене-вої хірургії Київського інституту удосконалення лікарів (нині – Київська Академія післядипломної освіти лікарів ім. П. Шупика, 1955-1970), організатор і директор київського НДІ кардіохірургії (нині - НДІ кардіохірургії ім. М. Амосова), організатор і завідувач відділом біологічної кібернетики київського НДІ кібернетики АН СРСР (1960-2002).

Розробив нові методи операцій на легенях і серці, першим у світі розробив і застосував на практиці антитромболітичні протези серцевих клапанів, створив декі-лька систем штучного кровообігу, розробив методики комп’ютерного діагностування уроджених вад серця та підходи до створення штучного інтелекту. Автор літературних творів “Думки і серце” (рос. “Мысли и сердце”, 1964), “Нотатки з майбутнього” (рос. “Записки из будущего”, 1966), “Нотатки польового хірурга ППГ-2266” (рос. “Записки полевого хирурга ППГ-2266”, 1974) та цілого ряду публіцистичних творів. Уро-дженець села Ольховово (сучас. Волгоградська обл. РФ), помер і похова-ний в м. Київ.