Чехівський Володимир Мусійович (1876-1937) – видатний український науковець, політичний, державний і церковний діяч. Закінчив Київську духовну академію (1901), викладав в Кам’янець-Подільській семінарії (1901-1906), написав чисельні наукові праці з філософії, теорії та історії церкви, брав активну участь у Першій російській революції (1905-1907), був обраний депутатом І Державної Думи Росії (1906), перебував в засланні (1907-1910), протягом 1914-1917 років був керівником Одеської організації Української соціал-демократичної робітничої партії, одеського товариства “Просвіти”, редактором газети “Українське слово”, членом Центральної ради, першим міністром закордонних справ УНР (1917-1918), а потім – прем’єр-міністром УНР (1918-1919), ініціатор і організатор економічних реформ в УНР, які не вдалось завершити в умовах іноземної інтервенції та громадянської війни; на початку 1919 року поступився постом прем’єр-міністра УНР С. Остапенку та відійшов від політичної діяльності; один з організаторів відновлення у 1919 році незалеж­ної української православної церкви – УАПЦ (Українська автокефа­льна православна церква). Починаючи з 1919 року – викладач кам’янець-подільського Українського державного університету та Київського медичного інституту. Був заарештований у 1929 році та засуджений до десяти років таборів, через вісім років – страчений. Уродженець села Гороховатка (сучас. Київська обл.), розстріляний та похований в лісовому урочищі Сандармох поблизу м. Мєдвєжьєгорськ в Карелії, РФ.