Мануфактура (лат. manufaktura від лат. manus - рука і лат. faktura - виготовлення) – форма промислового виробництва в містах Західної, Південної та Центральної Європи ще з ремісничою технікою і ручною працею найманих працівників, але вже з розподілом праці в XV-XVIII століттях. Види мануфактур в залежності від способу організації виробництва: децентралізо­вані (розосереджені) тамануфактури (поступово витіснили децентралізовані). В українських містах перші мануфактури з найманою працею були засновані пізніше ніж в Західній Європі, а саме – на межі ХVІ-ХVІІ ст. (слід зазначити, що половина тогочасного населення України проживала в містах).  В Московському царстві (Російсь­кій імперії з 1721 року) перші мануфактури з працівниками-кріпаками були засновані в кінці ХVІІ ст., розташовувались в сільській місцевості та існували протягом XVІІІ-ХІХ століть. Російські мануфактури також існували спочатку як децентралізо­вані, а потім і  централізо­вані (останні переважали в Російській імперії, в т.ч. й Україні, починаючи з XVІІІ ст.). Але, крім того, ще розрізняли різновиди російських мануфактур: в залежності від форми власності: казенні, тобто державні (в т.ч. двірцеві) та приватні; в залежності від типу робочої сили: кріпацькі (казенні, вотчинні, посесійні, поміщицькі) та капіталістичні, в т.ч. купецькі (з найманою робочою силою),  які набули поширення починаючи з другої треті ХІХ століття.